Joomla Sport Template

Сонце десь забарилося, а небо все сипало й сипало тонесенькими дощовими павутинками, що лягли невидимою мережею на важкі потемнілі лютневі сніги…

А в маленькому «Струмочку» тепло, сонячно, по-родинному затишно і святково, бо дівчата-шестирічки готуються до закосичення. Це незвичайний день в житті дитячого садочка. Зранку відчувається особливий урочистий настрій: музична зала старанно прибрана і прикрашена білосніжними вишиваним рушниками; вражають своїм різнобарв’ям створені дбайливими руками батьків українські костюми для дітей, вишукані в своїй простоті дівочі віночки. Педагоги переймаються найменшими дрібницями, щоб ніякі несподіванки не могли затьмарити урочистості, а на кухні дозріває духмяне тісто, з якого виплетуть пиріг «Косу» для частування дітвори.

Родинне свято «Закосичення» стало традиційним в дошкільному закладі №15. Присвячено воно дорослішанню дівчаток, відзначенню важливої події – заплітання мамою першої коси своїй донечці, що означає: мама віднині має собі помічницю. Цей момент в житті родини не могла оминути увагою українська культура. І тому виник дивовижної краси, сповнений глибинного морального змісту народний обряд, що вплітає в себе мамину доброту, ласку, одвічну материнську турботу про щасливу долю своєї дитини.

Скільки нового, цікавого розповіли вихованці 1-В класу міської гімназії разом із класоводом Смирновою Любов’ю Василівною своїм батькам про історію виникнення ідеї заплітати дівчинці косу, про значення віночка, кожної квіточки в ньому, про правила пов’язування стрічок. Все це гармонійно перепліталося з українськими таночками, гумором, піснями, віршами. Кульмінацією свята стало саме закосичення дівчаток, які просили на це благословення у мам: «Благослови, мамо, косу заплітати, в стрічку убирати». Кожна матуся пережила в ці хвилини тремтливі, чисті, щирі почуття, даючи своїй дитині благословення. Дівчатка були особливо урочисті, піднесені, а хлопчики-козачата приготували малим подружкам чудові сюрпризи – стрічки для прикрашання коси. Молитва матерів за долю своїх донечок, лилася, немов із серця.

Багато сил, терпіння, любові доклали педагоги вихователь Воловчук Галина Федорівна і музикальний керівник Шпакович Наталія Миколаївна. аби всі присутні в залі відчули високі, світлі почуття, отримали насолоду від спілкування. І хоча сучасне життя диктує нам свої ритми, є одвічні цінності, на яких маємо виховувати своїх дітей: любов до отчого дому, повага до родини, шана батьків і своїх українських традицій, знання свого минулого, високе поняття честі.

«Батьки і діти. Діти і батьки… одвічне ціле, ціле нерозривне коло…» В садочку прагли ще раз відкрити і показати просту і велику істину: вміння любити один одного.

Того вечора прийшли з садочка закосичені наші древлянські красуні, а у дорослих було відчуття, що вони доторкнулися до чогось високого, вічного, чистого…

…І не тонесенькі дощові павутинки летіли з неба – то справжні срібні стрічки дарувала на прощання Зима-витівниця нашим маленьким донечкам.