Joomla Sport Template

Як приємно і загадково відчуває місто ритм життя напередодні свята. В повітрі вирує запах мандаринів, здоби, вишуканих парфумів. Око тішать різнокольорові прикраси, вогники, гірлянди. Здається, місто прокидається від осіннього сну, починає бадьоро дихати , серце наповнюється очікуванням здійснення мрій і сподівань. Місто не знає, що принесе Новий рік, воно готове до всього. Кого любить воно? Тебе і мене… людей.

Довгоочікувана хвилина… Зараз годинник почне вибивати північ. Святкова ялинка яскраво миготить вогниками, переплітаються хороводи людей. Але що це? Здригнулася земля під ногами, засліпило і опекло полум’я і, немов із пекла, з’явився чорний дракон.   Завмерло все навкруги, наповнились жахом очі людей. Лютий звір стояв перед ними, обдаючи жаром і дивлячи, кого поглинути. Важкі ноги вминалися в землю, торкаючи гострими пазурами серця міста, яке принапружилось і важко дихало. «Невже це смерть? Та ні, я ж хочу жити! – промайнуло в думках міста. Не встигло воно волати про допомогу, як задвиготіла земля і звідусіль оточило дракона древлянське військо, зробивши пастку. Не злякалося воно величезних язиків вогню, які так і намагалися злизати все навкруги, встояло і під удушливим чорним димом, який випускала істота із гарячих ніздрів, не здригнулося від скреготання зубів, якими так і жадав звір знищити всіх.

- Ти ще смієш посягати на це місто? – грізно, немов через віки, крикнув князь.

- Я владарювати тут, а поки що зроблю цю землю чорним попелом.

І тільки хотів ще більше дмухнути вогнем на все, як темною завісою піднялася вся історія міста. Вона накрила дракона і почалась запекла боротьба. Люди чули, як ляскотіли мечі і списи, як тріскотіло полум’я вогнищ і свистіли стріли, як ревли танки, гармати і двиготіли кулеметні черги. Чи встояв дракон? Ні, не міг. Почувся голосний стогін і рев пощади.

- Змилуйся, княже, – ледь дихаючи, прохрипів дракон.

Розсіялася стіна – дракон лежав пониклий, м’який і приручений. Підійшов князь до звіра, потріпав його по гриві й каже:

- Чи не помітив ти слова на гербі цього міста, що Коростень в полум’ї не згорає?

Мовчав дракон, і помітно було, що наповнюється він повагою і відданістю цьому відважному місту.

- Вірою і правдою служи, – продовжував князь. – Будь кожну хвилину наступаючого року на варті Коростеня. Це достойне місто.

Зрозумів дракон, що тільки у злагоді треба тут жити, а не то вся багата і сильна історія міста підніметься проти.

Став відбивати годинник північ. Відійшло древлянське військо, посміхнувся князь, підвів дракона до воріт Коростеня.

З гордістю охороняй це місто. Хай ніяка негода, печаль, нестаток і не зайдуть сюди, а буде з людьми тільки любов, багатство і злагода.

Заяскріла ще більш ялинка, звеселіло місто. Нема тягара, є тільки радість.

З Новим Роком! – вигукували всі, подумки згадуючи останню хвилину старого року. «Правда була чи примарилось?»

Да святкуйте ж, коростенці, і нічого не бійтесь. Чорний Дракон-охоронець 2012 року на варті.

Зі святом вас!

ПГ