Joomla Sport Template

Мабуть у кожному місті знайдеться приклад архітектури «на швидку руку». І Коростень – не виняток. Звичайно, якщо пройтися мікрорайонами міста, то у кожному є мабуть такий приклад. Але давайте подивимось на той, у якому часто бувають люди, у якому причому часто бувають приїжджі люди, гості міста. Це район Центрального ринку. На перший погляд усе ніби й нормально: ринок, припарковані автівки, крамнички, великі потоки людей. А поруч - наш Коростенський автовокзал, місце сполучення з районом міста, обласним центром, з сусідніми областям.

Жителі міста знають, де він розташований та як до нього дістатися, а гості Коростеня знаходять не одразу. Зараз літо – пора відпусток, багато людей приїхали хто до родичів та друзів навіть з-за кордону. Сергій та Олена приїхали з Москви до свого приятеля, який запросив їх до Коростенського району в гості до мами. Молоде подружжя довго ходило прямісінько перед автовокзалом, не підозрюючи, що ця споруда саме та, що вони шукають…

Колись ця будівля була поблизу залізничної станції «Коростень-Поділький», через яку йшли потяги міжнародного сполучення. Але  потім його було перенесено в район залізничного вокзалу.

Проте, це було не найкращим варіантом, адже через велику кількість автобусів створювались постійні затори, не було умов для нормального руху. Тай за оренду приміщення треба було платити чималі гроші для того часу. Тому автовокзал було тимчасово (!) збудовано там, де він нині: навпроти Центрального ринку. Це була металева тимчасова конструкція, схожа, за словами жителів міста, на гараж. Згодом, коли було вирішено, що він буде на цьому місці вже постійно, його почали трохи «олюднювати»: утепляли, робили ремонт, розбудовували.

Нині автовокзал  зі сторони вул. Красіна прикритий новими забудовами: магазини закривають усю його «красу».

Вхід. Тривалий час сходи з однієї сторони просто від часу розсипались на крихти. Довго так собі стояли, але все ж-таки знайшлися кошти їх відремонтувати. При вході ж одразу є пандус, що зручно для людей на інвалідних візках, які самостійно можуть заїхати всередину. А ось двері ще тодішні…

Заходячи всередину, особливо влітку, треба вдихнути повні груди повітря. І це не жарт чи знущання. Це реальність. Всередині просто немає чим дихати. Взагалі. Добре, якщо вам випало купувати квиток у час, коли людей мало. Тоді все нормально. Але часто бувають і час-пік, коли черга переважно в одну касу тягнеться аж до виходу. Вікна не відчиняються, від дверей толку мало… Кондиціонер? А немає його тут… Проте нещодавно одне з вікон модернізували: замінили на пластикове, і воно навіть відкривається. В самому залі є аптека та книжковий кіоск. Як ті жіночки можуть висидіти цілий день в тому балагані без повітря?

Процес купівлі квитка. Тут треба мати хороший слух. Адже тебе мають почути за склом. І ти маєш почути сказане тобі у відповідь. А коли у цей момент оголошується маршрут, краще навіть не намагатися прислухатись. Перепитайте. І при касі перераховуйте здачу. Бо декілька прикладів її неправильного нарахування вже відомі. А стоячи у черзі, можна почитати зрусифіковані повідомлення біля каси.

Зал - дерев’яні колишні лавки. Сам розклад маршрутів біля бюро довідок. Доречи, їх вартість – 2 грн. За що? Якщо приміром старенька бабуся не бачить часу відправлення свого автобуса, то мусить заплатити 2 грн?!

Платформи. Стан асфальту на них – далеко не найкращий. На що часто скаржаться водії. Все ті ж старі лавки, смітники. Тут же на подвір’ї знаходиться туалет. Вартість його послуг раніше висіла на вулиці, однак тоді люди частіше ходили на ринок в туалет. Тому зараз її перевісили всередину.

Також неможливо не згадати про те нововведення, яким певний час мали можливість насолоджуватись з раннього ранку пасажири та люди, що живуть поруч. Це – музичний супровід. Оголошення маршрутів – теж цікава річ. Особливо для гостей міста. Не завжди, але трапляється оголошення маршруту з чудернацьким акцентом північно-житомирського діалекту.

Сам вигляд автовокзалу, м’яко кажучи, не радує погляд. Вікна, стіни, двері… Хіба це рівень для такої споруди? Через Коростень проходять маршрути навіть міжнародного сполучення. І що ті люди бачать? Сірість, бідність… Проте саме так і формується загальна думка про місто.

Дуже прикро, що поряд з гарними ініціативами властей, такими, як реконструкція парків,  встановлення пам’ятників та підвищення культурного рівня міста, важлива для іміджу Коростеня споруда залишається поза увагою.

 Житель міста