Joomla Sport Template

14 жовтня, благодійна вільна газета «Вечірній Коростень» буде зустрічати своє 20-річчя. Багато всього було на її творчому шляху. Васильчук Віктор Борисович – істинний творець, засновник, батько цього видання, поділився з нами відомостями про  своє творіння.

- Як виник задум створення газети?

- Задум виник давно, ще у вересні 1991 року. Тоді я працював у міськрайонній газеті «Радянське Полісся». У 90-х роках, знаєте, відбувалися події, які значно впливали на роботу. Тому стало там якось затісно: редактор завжди проводив свою політику, а газета належала районній і міській раді, які проводили свою політику. А писати хотілося про щось цікаве, щоб люди читали. Були ще в редакції Невмержицький Василь та Папич Олександр. От ми втрьох і вирішили створити незалежну газету, яка б подобалася всім. Придумали назву «Апокаліпсис». Сердечний Тимофій зробив нам малюнок. Редактором і двигуном всього обрали мене. Написали переднє слово до читачів, де наголосили, що Апокаліпсис – це не той Армагедон( кінець світу). Я знайшов зовсім інше тлумачення - це «одкровення»( перше слово в одкровеннях від Матвія).

Перший номер газети вийшов 14 жовтня 1991 року, на Покрову. Але так цікаво сталося, що перед цим були вибори першого президента. І до нас в місто приїхав Кравчук Леонід. Ось я й подумав, що така подія, тим паче перед першим випуском газети, якраз до речі. Треба якусь родзинку в номер подати.

Я ганявся за тим Кравчуком довго – підійти до нього не було можливості, адже скрізь охорона. Зловив його, не повірите, в туалеті Будинку залізничників. Тільки дістав блокнота – налетіла охорона. Але Кравчук сказав: «Ну якщо він таким чином зумів пробратися, то я повинен сказати декілька слів».

Я взяв у нього інтерв’ю, а потім попросив написати щось для читачів у блокнот. Він написав декілька слів і поставив підпис. Ми зробили ксерокопію і поставили її на першу сторінку. Перший номер вийшов на Покрову і так все й пішло. Спочатку було 100 примірників Ми  роздавали їх по квартирах. Через деякий час, ми газету зареєстрували.

-А коли газета отримала назву «Вечірній Коростень»?

- У 1994 році було оголошено конкурс на найкращу назву для газети. Але нічого цікавого нам не надіслали, тоді я сам придумав назву «Вечірній Коростень». Ми поміняли формат, який спочатку був А4 на більш сучасний А3.

- А звідки Ви брали кошти для видання газети?

- Як ви знаєте, на газету завжди потрібні гроші. Часто бувало, що я просто приходив у кабінет до директорів і казав: «Нам потрібні гроші для газети». Це була єдина незалежна газета, тому, звичайно, кошти давали. Бувало, що й свої гроші вкладав. Потім почали в газету давати рекламу. Ми зараз «живемо» тільки за проплату реклами. Також випускали і комерційні додатки. Ми перші випустили літературний альманах «Коростень літературний». Конкурс «Полісяночка» - це наш конкурс. Там досягли такого рівня, що нас вже запрошували в Український дім. Ми перші створили в Коростені рекламне агентство. Також перший відеоролик – банк «Інко».  Тоді в нашому місті ще навіть не знали, що можна зробити відеорекламу. Ми перші почали видавати книжки, створили літературний конкурс «Просто на Покрову». Тобто, як бачите, таких моментів багато.

Звичайно фінансова допомога потрібна. Ми завжди будемо вдячні, якщо коростенські меценати нам її нададуть.

- Якого спрямування матеріали переважають у газеті?

- Ми не робимо якогось розмежування – пишемо про все, що є цікавим у місті, по району, навіть в Україні. Наприклад, давали цікаве інтерв’ю зі Стасом Бондаренко - поетом, який живе і працює в Києві. Нам давали матеріали і з Польщі, і з Канади, з Франції. Тобто, ще раз повторюсь, наша газета орієнтована на все цікаве. Адже в Коростені вистачає газет, які б писали новини.

- Яке з періодичних видань міста Ви можете назвати своїм конкурентом?

- Якщо з фінансового боку, то безумовно це «Приватна газета». А так я можу точно сказати, що у нас конкурентів немає.

- Чого, на Вашу думку, не вистачає у «Вечірньому Коростені»?

- Нам не вистачає лише фінансів. У газеті працюють моя дружина і донька. Якщо вони по п’ять місяців не мають зарплатні, то це нормально. А в якомусь іншому виданні вже б на суд подали.

- За 20-ть років існування газети виникали якісь цікаві моменти, пов’язані з виданням, роботою і т.п.?

- Звичайно. Таких моментів море. Наприклад, можна згадати те, що за цей період я судився з двома мерами міста. Не буду хвалитися, але обох переміг. Також був момент, коли судився з сином народного депутата. Цікаве те, що подали до суду на суму 10 млн. грн. на мене і таку ж суму на газету. Це було десь років десять назад. Якби тоді не виграв справу, то й мої внуки ще виплачували б ці гроші, а то ще й правнуки.

Я не пишаюся перемогами, а просто хочу наголосити на тому, що ми завжди дотримувалися законів про пресу, інформацію. Я ніколи не давав такі матеріали, де б я зарання знав, що мене можуть засудити.

Цікавого багато. Наприклад, випадки, коли йдеш писати хороший матеріал, а виходить поганий і навпаки. Було колись, ми написали, що у Стразбурзі відкритий ресторан «Вечірній Коростень», або, що в газеті було знайдено 360 помилок, за це її занесли до Книги рекордів Гіннеса. І люди повірили в це. Просили дати адресу ресторана. Їм було цікаво, а це головне.

Було таке, що на Коростенському хлібзаводі ми замовили торт «Вечірній Коростень». То є «Вечірній Київ», а ми хотіли зробити щось подібне. І вже майже все вийшло, але влада не погодилася з цим.

- Чи плануєте Ви щось змінити у виданні газети: тираж, дизайн і т.п.?

- Знову ж таки, повторюсь – вся проблема у коштах. Ідей дуже багато, потенціалу вистачає. У 2005 р. тираж газети був 7000 примірників, потім став 5000, 3000, а зараз 1500 примірників. Усе впирається в гроші.

У планах багато чого. Наприклад, зробити газету кольоровою, збільшити періодичність виходу, кількість сторінок.

- Шановний Віктор Борисович, дякуємо Вам та вітаємо з цим чудовим святом – ювілеєм Вашої газети. Бажаємо нових творчих досягнень та злетів, здійснення мрій та планів, добра та благополуччя. 

Анастасія Доманська