|
Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні та фізичні особи, що обрали спеціальний вид оподаткування – спрощену систему знають, що дані відносини регулюються законодавчим документом, а саме Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».
На протязі 2009 року на розгляд Верховної Ради України було винесено проект Закону України «Про вдосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».
Мета прийняття цього документа – це насамперед подолання кризових явищ в економіці з одночасним збільшенням доходів місцевих і Державного бюджетів та створення рівноправних умов реалізації права на підприємницьку діяльність. Чим буде відрізнятися даний нормативний акт від уже існуючого?
Для підприємств-юридичних осіб, що перебувають на спрощеній системі оподаткування на сьогодні гостро стоїть питання : що входить до складу доходу та є базою оподаткування єдиним податком?
В редакції цього Закону передбачені відповіді на ряд проблемних питань.
Так, насамперед, це такі нові терміни, які раніше не використовувалися, а саме: виторг від реалізації суб'єктом малого підприємництва продукції (товарів, робіт, послуг) – валовий дохід, фактично отриманий суб'єктом малого підприємництва на поточний рахунок і/або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі основних фондів. Позареалізаційні доходи у склад виторгу не входять;та виторг від реалізації суб'єктом малого підприємництва основних фондів – виторг суб'єкта малого підприємництва від операції з продажу ним власних основних фондів, обчислюваний як різниця між сумою, отриманою цим суб’єктом від реалізації основних фондів, та їхньою залишковою вартістю на момент продажу.
Даним Законом передбачається розподіл всіх суб’єктів підприємницької діяльності на 3 категорії:
- перша категорія – фізичні особи, підприємницька діяльність яких не вимагає спеціальної освіти чи підтвердження відповідності спеціальним кваліфікаційним вимогам (фізичні особи, які надають побутові послуги, здійснюють види діяльності, визначені законодавством про патентування деяких видів підприємницької діяльності, художні промисли, а також інші фізичні особи, діяльність яких не вимагає спеціальної освіти чи підтвердження відповідності спеціальним кваліфікаційним вимогам) і середньорічна кількість працівників у яких становить не більше десяти осіб, а обсяг річного виторгу пропорційний кількості працівників і максимально складає один мільйон двісті тисяч гривень згідно з Таблицею 1.
Таблиця 1
|
Фізична особа-підприємець першої категорії та середньорічна чисельність його працівників, чол.
|
Розмір річного виторгу (валового доходу), грн.
|
|
фізична особа-підприємець
|
200 000
|
|
працівники фізичної особи-підприємця
|
1
|
300 000
|
|
2
|
400 000
|
|
3
|
500 000
|
|
4
|
600 000
|
|
5
|
700 000
|
|
6
|
800 000
|
|
7
|
900 000
|
|
8
|
1 000 000
|
|
9
|
1 100 000
|
|
10
|
1 200 000
|
- друга категорія – фізичні особи, підприємницька діяльність яких вимагає спеціальної освіти чи підтвердження відповідності спеціальним кваліфікаційним вимогам і максимальний обсяг річного виторгу яких складає сімдесят мільйонів гривень, а середньорічна кількість працівників становить не більше п'ятдесяти осіб;
- третя категорія – юридичні особи, максимальний обсяг річного виторгу яких складає сімдесят мільйонів гривень, а середньорічна кількість працівників становить не більше п'ятдесяти осіб.
Рішення про віднесення фізичної особи-підприємця до першої або другої категорії приймає податковий орган, який видає свідоцтво про право сплати єдиного податку.
Фізичні особи-підприємці однієї категорії за власним бажанням можуть перейти на умови оподаткування, обліку та звітності фізичних осіб-підприємців іншої категорії один раз на рік шляхом подання відповідної заяви до місцевого податкового органу.
В Законі передбачені також і обмеження щодо застосування спрощеної системи, але вони майже не відрізняються від тих, що затверджені Указом Президента. Зміни передбачаються і з розмірами ставок. Так, суб'єкти малого підприємництва самостійно обирають одну зі ставок єдиного податку, передбачених для суб’єктів відповідної категорії, а саме:
1) суб'єкти малого підприємництва першої категорії:
- від 35 до 350 гривень на місяць відповідно до рішень органів місцевого самоврядування зі щомісячною доплатою п’ятдесяти відсотків суми єдиного податку за кожного працівника;
- 6 відсотків суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору та податку на додану вартість у разі їхньої сплати відповідно до законодавства;
- 10 відсотків суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі, якщо такий суб’єкт малого підприємництва не є платником податку на додану вартість;
2) суб'єкти малого підприємництва другої та третьої категорій:
- 6 відсотків суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору та податку на додану вартість у разі їхньої сплати відповідно до законодавства;
- 10 відсотків суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за винятком акцизного збору, у разі, якщо такий суб’єкт малого підприємництва не є платником податку на додану вартість.
Процедура реєстрації платників суб’єктами малого підприємництва залишається, подача звітності єдиного податку залишається без змін. Щодо сплати єдиного податку то суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, щомісяця не пізніше двадцятого числа сплачує одним платежем єдиний податок на окремий рахунок відповідного відділення Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховує суми єдиного податку у таких розмірах:
До Державного бюджету України – 10 відсотків;
До місцевого бюджету – 13 відсотків;
До Пенсійного фонду України – 70 відсотків;
На обов'язкове державне соціальне страхування – 7 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення – 3 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, безробіттям, а також витрат, зумовлених народженням і похованням.
З метою зарахування пенсійного стажу працівників суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності доплачує до мінімального розміру пенсійного внеску в солідарну систему Пенсійного фонду України, якщо сума коштів, що становить частку єдиного податку, є меншою розрахункової суми в еквіваленті повної зайнятості.
Внески до солідарної частини Пенсійного фонду України осіб, які працюють у суб’єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на умовах неповного робочого дня (тижня), сплачуються у розмірі, пропорційному балансу їхнього робочого часу.
Дуже цікавим моментом в проекті даного Закону є те , що на вибір суб'єкта малого підприємництва спрощена система оподаткування, обліку та звітності може застосовуватися поряд із загальною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством.
Якщо у свідоцтві про право сплати єдиного податку, виданому суб’єктові малого підприємництва першої категорії, вказано вид діяльності, за який сплачується єдиний податок за максимальною фіксованою ставкою, зазначений суб’єкт має право без внесення змін до вказаного свідоцтва займатися іншими видами підприємницької діяльності, визначеними для суб’єктів малого підприємництва першої категорії.
Крім того залишається тотожним спосіб розрахунків – тільки у готівковій або безготівковій формах.
Для здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) за готівкові кошти суб'єктом малого підприємництва першої категорії, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, наявність у нього реєстратора розрахункових операцій не є обов'язковою.
Якщо ж це суб'єкти малого підприємництва другої та третьої категорій, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, то реєстрація розрахункових операцій є обов’язковою.
У разі перевищення суб’єктом спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності максимального обсягу річного виторгу або середньооблікової чисельності працюючих понад визначені цим Законом, зобов’язує цього суб’єкта перейти з початку нового звітного кварталу на загальну систему оподаткування.
Щодо обліку та звітності суб’єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, то суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності зобов'язаний вести книгу обліку доходів та витрат.
Державною податковою адміністрацією України встановлюється єдина для всіх категорій суб’єктів спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності форма книги обліку доходів та витрат і порядок її ведення.
За результатами господарської діяльності за звітний квартал суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності третьої категорії подає до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, розрахунок про сплату єдиного податку та копії платіжних документів про сплату єдиного податку за звітний період.
Проектом даного законодавчого документа передбачено, що він набирає чинності 1 січня 2010 року.
Але, сьогодні вже початок лютого, та даний документ ще не підписано. Будемо сподіватися що в найближчий час цей нормативний документ буде прийнято. Так як, дійсно, він відкриває простір та широкі можливості для малого та середнього бізнесу.
Інформаційний центр «Приватної газети» |