Joomla Sport Template

На Заході, запитавши у робітника «А де зберігається твоя трудова книжка?», у відповідь ви одержите здивований погляд – такого поняття як «трудова книжка» там не існує. Вони були відмінені у середині минулого століття. Сьогодні в Європі претенденту достатньо показати на співбесіді диплом про вищу освіту, рекомендацію з минулих місць роботи і резюме. Крім того, працівники мають книжки соціального страхування і трудові картки, які пред'являють за власним бажанням, якщо хочуть підтвердити свою кваліфікацію. Останнім часом і в Україні з'явилася тенденція відноситися до трудових книжок як до пережитку минулого. Але поки трудова книжка, згідно законодавству, «є основним документом про трудову діяльність і трудовий стаж працівника», знать, для чого вона все-таки потрібна, корисно.

Хто повинен купувати трудову книжку?

Нерідко відбувається так, що працівник, який вперше влаштовується на роботу, разом з відповідними документами надає бланк трудової книжки. Найчастіше такі «документи» отримуються на вуличних розкладках, в місцях масової торгівлі. І мало хто замислюється, що прийняття кадровою службою такого бланка від працівника неприпустимо і може бути кваліфіковано, як порушення законодавства про працю.

Бланки трудових книжок і вкладиші до них виготовляються по єдиному зразку і отримуються підприємством, а не надаються працівником. Відповідно до пункту 6 постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 р. № 301 виготовлення по єдиному зразку бланків трудових книжок і вкладишів до них забезпечується Міністерством фінансів за замовленням Державної акціонерної компанії «Укрресурси». Коли працівнику, який вперше влаштовується на роботу, виписується нова трудова книжка, працедавець обчислює із заробітної платні працівника суму її вартості (п. 6.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту і Мінсоцзахисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58; далі –Інструкція № 58). Відповідно до Інструкції № 58 працедавця зобов'язано мати в наявності на своєму підприємстві необхідну кількість трудових книжок і вкладишів до них.

На якій мові заповнювати трудову книжку?

Багато питань виникає і про те, якій мові віддати перевагу при заповненні трудової книжки, оскільки вона має два розділи: на українській і російській мові. Відповідно до пункту 2.1 Інструкції № 58 відповідні розділи трудових книжок і вкладиші до них заповнюються відповідно на українських і російських мовах. Проте ст. 10 Конституції України говорить про те, що державною мовою в Україні є українська мова, тому не буде порушенням, якщо записи в трудових книжках вестимуться виключно на українській мові.

Чи ведуться трудові книжки відносно приватних підприємців?

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, здійснювана підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів і отримання прибутку. Виконання цієї діяльності (робіт, послуг) підприємцем самостійно (на підставі цивільно-правових договорів) означає, що він ні з ким не перебуває в трудових відносинах, і, відповідно, трудова книжка на нього не ведеться. Оскільки ведення трудових книжок передбачене тільки для працівників, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб (ст. 48 КЗпПУ).

Діяльність же згаданої категорії осіб зараховується до стажу праці, який дає право на трудову пенсію за умови сплати страхових внесків на рахунок Пенсійного фонду України (підтверджується відповідною довідкою Пенсійного Фонду про виплату підприємцем страхових внесків). Звернемо увагу, що здійснення особою підприємницької діяльності не перешкоджає укладанню таким обличчям трудового договору з іншим працедавцем. В цьому випадку трудова книжка вестиметься на основному місці роботи відповідно до загальноприйнятих правил.

Особливості внесення записів про стаж

Іноді керівники підприємств наполягають на тому, щоб вносити в трудову книжку запис про те, що до прийняття на роботу на підприємство працівник не мав трудового стажу.

Відповідно до пункту 2.18 Інструкції № 58 в трудових книжках фіксується: а) служба у складі Озброєних сил України і інших військах, де на тих, хто проходить службу, не розповсюджується законодавство і державне соціальне страхування; б) час навчання у вищих учбових закладах; у) робота як членів колгоспу – у випадку, якщо чинним законодавством передбачене зарахування цієї діяльності в загальний трудовий стаж працівників; г) час нагляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за медичними показниками потребує постійного нагляду (ст. 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення») зокрема за особою, яка досягла 80 років (відповідно до медичних показників); д) запис про період отримання допомоги по безробіттю (безробітним особам) фіксується в трудовій книжці органом державної служби зайнятості населення.

Таким чином, внесення запису про те, що до прийняття на роботу працівник не мав трудового стажу, не передбачене чинним законодавством.

Особливості виправлення записів в трудовій книжці

Чинним законодавством встановлені певні вимоги до порядку ведення і обліку трудових книжок на підприємстві. Такі вимоги відображені в Інструкції № 58.

У трудову книжку вносяться записи про прийом на роботу, переведенні або звільненні, а також про нагородження і заохочення співробітників. Причому записи повинні вноситися на підставі наказу керівника і точно відповідати його тексту. Записи виконуються із застосуванням арабських цифр, акуратно, кульковою або пір'яною ручкою, чорнилом синього або фіолетового кольору.

У разі виявлення неправильного або неточного запису про роботу, переведення, а також нагородження і заохочення, виправлення повинні проводитися тим підприємством, на якому був внесений відповідний запис. Якщо підприємство, яким був внесений неправильний або неточний запис про трудову діяльність працівника ліквідовано, то корегуючий запис повинне зробити і завірити друком підприємство – правонаступник. У разі його відсутності – вищестояща організація, якій було підлегле підприємство, а у випадках відсутності такого – облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлення відомостей про роботу, переведення на іншу роботу, про нагородження і заохочення обов'язково повинні відповідати оригіналу наказу (розпорядження). При втраті наказу (розпорядження) або невідповідності запису фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, підтверджуючих виконання робіт, не вказаних в трудовій книжці або вказаних помилково. При цьому слід пям'ятати, що показання свідків не можуть служити підставою для внесення виправлення.

У розділах «Відомості про роботу», «Відомість про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки і вкладиша, закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі потреби зміни запису відомостей про роботу після написання відповідного порядкового номера запису, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис під № таким-то не дійсний. Прийнятий на посаду таку-то» і в графі 4 повторити дату і номер наказу (розпорядження) керівника, з якого був неправильно зроблений запис.

За таким же принципом визначається недійсність запису про звільнення і переведення на іншу роботу, про незаконне звільнення або переведення, відновлення на попередній роботі або внесення змін у формулювання причини звільнення. Наприклад, потрібно писати: «Запис під № таким-то не дійсний. Відновлений на попередній роботі на посаді…». Зміна причини звільнення справляється аналогічним чином: «Запис під № таким-то не дійсний. Звільнений по … ст. … КЗпП України». У графі 4 у такому разі повинне бути посилання на наказ про відновлення на роботі або зміні формулювання причини звільнення.

З перебігом життя можливі зміни і особистої інформації працівника. Наприклад, дівчата при вступі до шлюбу найчастіше міняють своє прізвище на прізвище чоловіка. Тому у всіх документах підприємства, у тому числі і в трудовій книжці, повинні бути внесені відповідні зміни. У випадку, якщо зміни особистої інформації працівника відбулися в період, коли працівник не був співробітником якого-небудь підприємства, то такі зміни вносяться на останньому місці роботи працівника на підставі документів (паспорта, свідоцтва про шлюб, про розірвання шлюбу, зміні прізвища, імені, по батькові) з посиланням на номер і дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульний лист, внутрішня сторона) трудової книжки таким чином: однією межею закреслюється, наприклад, колишнє прізвище працівника або інша інформація і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи і завіряються підписом уповноваженої особи і друком. Не допускається внесення змін в записі шляхом підтирання, замазування коректором, заклеювання.

Кожен кадровик або особа, відповідальна за ведення трудових книжок, повинна усвідомлювати свою відповідальність перед співробітниками свого підприємства за несвоєчасно або неправильно внесену в трудову книжку інформацію, оскільки неправильна або несвоєчасно внесена інформація може привести до втрати трудового стажу працівника. Особливо це стосується періодів до 1 липня 2000 року, оскільки до цього періоду в нашій країні ще не вівся персоніфікований облік, і трудова книжка була єдиним документом, підтверджуючим трудовий і страховий стаж працівника. З 1 липня 2000 року відомості про застраховану особу – найнятому робітнику передаються підприємствами і ведуться в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, хоча і трудові книжки ніхто не відміняв.