ЧИ ПОТРІБЕН УКРАЇНІ ПДВ!? PDF Печать E-mail
Количество просмотров: 2270
07.04.2010 15:04
business_pdvГоловним «фіскальним» податком у вітчизняній системі оподаткування є ПДВ. Надходження від його сплати у 2009 році сформували 57% всіх податкових надходжень і майже 38% загальних доходів державного бюджету.
Обсяг мобілізації податку до державної казни складає більш ніж 8% ВВП. Ці дані свідчать, що ПДВ сьогодні є головним джерелом формування бюджету та фінансовою базою уряду, тому будь-які зміни до порядку чи механізму його справляння мають здійснюватися вкрай обережно.
Водночас в останні роки ПДВ почав обростати комплексом проблем, результатом яких стало зниження його фіскальної ефективності та продуктивності, ускладнення адміністрування, зростання обсягу невідшкодованого податку. Це активізувало питання про необхідність удосконалення ПДВ.
Нинішній президент Віктор Янукович під час передвиборної кампанії обіцяв реформувати ПДВ - знизити номінальну ставку до 17% і ще суттєвіше скоротити ефективну ставку через надання широкого переліку пільг із сплати цього податку.
Через критичну масу нарікань на ПДВ і з боку підприємців, і з боку уряду останнім часом все активніше лунають заклики про його скасування і заміну податком з обороту. Якщо представники нинішньої влади не забудуть своїх передвиборних гасел, невдовзі може постати питання, бути чи не бути ПДВ в Україні.
Податок на додану вартість є найновішим, проте, за переконанням багатьох фінансистів, найдосконалішим варіантом внутрішніх універсальних акцизів. Його впровадження було продиктоване винятково фіскальними мотивами, хоча постфактум ряд експертів обґрунтував і регуляторний потенціал ПДВ. Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.
Слід зазначити, що становлення податку на додану вартість в Україні проходило в 2 етапи: до 01.10.1997 року і після.
Сьогодні ПДВ майже повністю витіснив інші види універсальних акцизів, ставши ключовим непрямим податком в ЄС, Японії, Китаї та Росії. Серед економічно розвинутих країн він не застосовується тільки у США, Канаді, Швейцарії та Австралії. У США введення ПДВ стримується необхідністю змінювати Конституцію.
Популярність цього податку обумовлена його перевагами порівняно з альтернативними видами універсальних акцизів. Попри їх значну кількість, крім ПДВ, найбільш відомими з них є одностадійний податок з брутто-обороту - податок з продажу, а також багатостадійний податок з брутто-обороту - податок з обігу.
Для внесення ясності слід відзначити, що усі названі податки включно з ПДВ є різними видами податку з обігу. Різниця у тому, що ПДВ є податком з нетто-обігу. Тож коли українські урядовці говорять про необхідність заміни ПДВ податком з обороту, це залишає широкий простір для фантазії стосовно їх справжніх намірів.
Враховуючи, що більшість чиновників обтяжені досвідом планової економіки, швидше за все, мається на увазі податок з обороту в СРСР, який сплачувався в основному з товарів масового споживання - групи Б - і коливався від 2% до 10%.
Оскільки суть пропозицій урядовців наразі незрозуміла, то в контексті питання про долю ПДВ варто розглянути позитивні та негативні аспекти всіх трьох податків.
Багатостадійний податок з обігу
Базою оподаткування, як правило, є валова виручка, а податкові зобов'язання нараховуються на кожній стадії виробництва.
Його плюси - значна фіскальна віддача, простота адміністрування. Податок зручний для фірм, оскільки він гармонізує податкову, фінансову і бухгалтерську звітність.
Водночас, недоліки цього податку перекривають його позитивні аспекти. Головною проблемою є те, що при використанні багатостадійного податку з обороту виникає послідовне збільшення податкового навантаження на кожній наступній стадії виробництва і обігу продукції.
При цьому на вищих стадіях податок з обороту нараховується також і на податок з обороту, сплачений на попередній стадії виробництва. Важливою його вадою є також порушення принципу нейтральності щодо різних галузей економіки: фірми з вищою стадією обробки продукції відчувають більше фіскальне навантаження.
Наприклад, виробники літаків будуть плати у декілька разів більший податок, ніж металургійні компанії навіть за вищої економічної ефективності. Це робить більш привабливими інвестиції у сировинні активи та експорт напівфабрикатів. Крім того, цей податок пригнічує спеціалізацію економіки - головний фактор розвитку.
Недоліки багатостадійного податку з брутто-обороту роблять його неефективним для економіки в цілому, що підтверджує масова відмова країн ЄС у другій половині 20 століття від практики його справляння.
В Україні фінансисти, близькі до колишнього уряду Юлії Тимошенко, пропонували запровадити багатостадійний податок з обігу як «мінімальний податок». Його мета - зменшити стимули підприємств до мінімізації сплати податку на прибуток.
Компанія мала заплатити мінімальний податок, який опирався на тверду базу - валову виручку і не залежав від фінансового результату. Якщо ж нарахований податок на прибуток був би більшим за нарахований податок з обігу, до бюджету останній не стягувався би.
У такому вигляді податок з обігу видавався цікавою ідеєю, проте вона не знайшла підтримки у владних колах, перенасичених представниками бізнесу.
Одностадійний податок з обороту
Базою оподаткування тут є одна із останніх стадій руху продукції, як правило, це роздрібний або оптовий продаж.
Порівняно з багатостадійним податком з обороту він характеризується меншою фіскальною віддачею, оскільки охоплює тільки одну, а не кожну стадію виробництва. Водночас, даний податок має переваги, а саме :
По-перше, він зменшує затрати компаній на підготовку податкової звітності, оскільки агентом з перерахування податку до бюджету є лише підприємства торгівлі. Нескладно уявити, настільки б зменшилися адміністративні затрати українських підприємств, якби з податкової звітності був би виключений ПДВ.
По-друге, за однакових номінальних ставок одностадійний податок є більш ефективним з фіскальної точки зору, аніж ПДВ, через менші трансакційні втрати.
Податок з продажу стягується на кінцевій стадії виробництва, що позбавляє стимулів інших виробників штучно звужувати базу оподаткування для його нарахування. ПДВ ж мінімізується на кожному етапі його сплати. Чим більше стадій виробництва у ланцюжку, тим більші втрати бюджету від мінімізації.
По-третє, зникає проблема з відшкодуванням податку експортерам, оскільки вони при закупівлі матеріалів не платять податків, що мають бути вирахувані.
По-четверте, цей податок не створює перешкод для спеціалізації виробництва, є нейтральним щодо підприємств різних стадій виробничого ланцюжка, крім торгівлі.
Недоліки даного податку криються, в основному, у техніці оподаткування. На відміну від ПДВ та багатостадійного податку з обороту, одностадійним податком складно охопити відразу всю сферу реалізацію продукції.
Так, у США діє податок з роздрібного продажу, що відкриває можливість для мінімізації оподаткування операцій з оптового продажу. До речі, ця особливість непрямого оподаткування стала чинником популярності у США гіпермаркетів.
У Швейцарії, навпаки, об'єктом оподаткування податку з обороту є оптова торгівля, проте при цьому сектор послуг фактично вилучається з об'єкта непрямого оподаткування. Попри названі недоліки, одностадійний податок з обороту все ще залишається популярним у багатьох країнах світу.
Податок на додану вартість
ПДВ є складним податком з економічної точки зору. Він сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт та послуг. У той же час, ПДВ є одним із непрямим податків, тому фактичним суб'єктом оподаткування є кінцевий споживач, а не підприємство, що його сплачує.
Кожне підприємство у виробничому ланцюжку при сплаті ПДВ до бюджету виступає лише податковим агентом кінцевого споживача і не сплачує власних коштів, за винятком випадків, коли воно є кінцевим споживачем. Отже, компанії лише перераховують до бюджету суму ПДВ, сплачену їм кінцевими споживачами.
Створена додана вартість не є об'єктом оподаткування, вона є лише критерієм розподілу повноважень податкового агента. Чим більша створена додана вартість, тим більша частина ПДВ, сплаченого кінцевим споживачем за готову продукцію, опиняється на рахунках підприємства, який воно має сплати до бюджету.
ПДВ має кілька важливих переваг.
По-перше, як і багатостадійний податок, ПДВ має широку базу оподаткування, бо охоплює предмети широкого споживання і всі стадії руху продукції.
По-друге, як і у випадку з одностадійним податком, податкове навантаження з ПДВ на кінцевий товар не залежить від числа оборотів і стадій створення вартості. Вертикальна інтеграція означає, що вартість на кількох стадіях стягується лише на останній стадії інтеграції, проте базою оподаткування буде вартість усіх стадій.
По-третє, для ПДВ характерна нейтральність щодо фірм різних стадій виробництва. Виняток - сировинні компанії, що експлуатують природні ресурси. За вузького податкового кредиту зобов'язання з ПДВ у них досить високі, що робить менш привабливими інвестиції у галузь. Це ще одна позитивна сторона ПДВ.
По-четверте, ПДВ позитивно впливає на процеси нагромадження, оскільки менше зачіпає прибуток, який є одним з головних джерел акумуляції капіталу. Фонди останнього використовуються для інвестицій у виробництво.
Таким чином, ПДВ поєднав ключові позитивні риси перших двох податків з обігу і при цьому залишив осторонь їх головні деструктивні аспекти. Недоліком цього податку є складність адміністрування - значні втрати бюджету від його мінімізації та проблеми з відшкодуванням, що особливо актуально для України.
Крім того, він соціально несправедливий,так як чим нижчі доходи, тим більші витрати на сплату ПДВ. Ця проблема теж болюча для України, де більшість населення має низькі доходи.
Тим не менш, завдяки своїм важливим позитивним рисам в останні десятиріччя ПДВ став найважливішим універсальним акцизом податкових систем різних країн і відіграє провідну роль у системі державних доходів. Відповідно до директив ЄС, усі країни співдружності зобов'язані використовувати саме ПДВ.
В Україні цей податок сформував комплекс негативних проблем, через що його ефективність поставлена під сумнів. Водночас, недоліки ПДВ в Україні є наслідком не недосконалості самого податку, а національними особливостями його справляння та специфікою податкової культури бізнесу.
Найбільшою проблемою сьогодні є значна сума невідшкодованого податку на додану вартість, майже 25 млрд.грн. Але ця задача вже вирішується.
В Україні вся прострочена заборгованість з повернення ПДВ погашатиметься держоблігаціями, заявив заступник міністра фінансів Сергій Рибак.
«Ми плануємо випуск на сьогоднішній момент ПДВ-облігацій, тому що цей механізм вже підтвердив себе у 2007 році. Тоді вдалося розблокувати систему неповернення ПДВ... Облігаціями ми намагатимемося погасити заборгованість (прострочену). Заборгованість вся, передбачається, компенсуватиметься ПДВ-облігаціями», - сказав Рибак.
При цьому він повідомив, що «живими грошима виплачуватимуться, за першими нашими припущеннями, поточні суми на повернення ПДВ по контрактах, які зараз складатимуться».
Крім того, він повідомив, що погашення заборгованості по відшкодуванню ПДВ може початися не раніше, ніж набере чинності закон України Про державний бюджет на 2010 рік, проект якого все ще розробляється в уряді і має бути розглянутий Кабміном і направлений у Верховну Раду в 10-х числах квітня.
«З моменту набуття чинності закону про держбюджет на 2010 р., з тієї миті і буде розблокована система повернення ПДВ, тобто ми на рахівницях отримаємо «нуль» по неповерненню, і та сума, яка зараз є, як прострочена заборгованість по ПДВ, вона буде розстрочена, і за якийсь період часу виплачена грошовим ресурсом», - зазначив Рибак.
Як повідомлялося, 24 березня прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив, що уряд України має намір випустити до 1 липня 2010 року п’ятирічні облігації внутрішньої державної позики для реструктуризації боргу по ПДВ.
Крім того, Микола Янович повідомив про плани Кабміну в другому півріччі почати відшкодовувати податок в автоматичному режимі. Іншими словами, ДПАУ вивчатиме дані платників податків і визначатиме надійність наданої інформації. У подальшому такі платники податків просто заявлятимуть суму ПДВ на відшкодування і отримуватимуть кошти. Через два-три роки, за словами Азарова, цей принцип може набрати широкого поширення. Крім того, сама податкова система в державі буде модернізована.
Крига скресла. Ідея з ОВДП в нинішніх умовах може стати вельми перспективною. По-перше, після підняття цього місяця суверенних рейтингів України, наші цінні папери стали користуватися помітним попитом у інвесторів. По-друге, навіть якщо їх реалізувати з дисконтом в 10-15%, то це все одно менше, ніж «відкати» податківцям.
Отже, як ми бачимо що серед різних видів податку з обороту ПДВ є максимально оптимальним. Він збалансовує фіскальні потреби уряду та необхідність створення умов для розвитку бізнесу. Тому розмови про скасування ПДВ слід замінити дискусією про підвищення його ефективності.
А як вважаєте Ви, наші любі коростенці, потрібен ПДВ чи ні ? Пишіть або дзвонить нам в редакцію - вийде цікава дискусія.
Інформаційний центр «Приватної газети»
LAST_UPDATED2
 
Интересная статья? Поделись ей с другими:

Только зарегистрированые пользователи могут оставлять комментарии. Пожалуйста, зарегистрируйтесь или зайдите под своим логином.

Последние комментарии

Газета Іскоростень

Баннер

Авторизация

Коростенское радио (16.05.2012)

 

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

 

Архив Коростенского радио 

Опрос

Как Вы думаете, все ли в 2012 году получат компенсации по вкладам Сбербанка СССР?
 

Последние объявления

Статистика сайта


mod_vvisit_counterСегодня384
mod_vvisit_counterВчера994
mod_vvisit_counterНа этой неделе384
mod_vvisit_counterВ этом месяце23769
mod_vvisit_counterЗа всё время559507

Последние прокомментированые статьи

Самые комментируемые статьи

JoomlaWatch Stats 1.2.9 by Matej Koval
Development and Design TPIADA S © 2009-2011